Ірина Береснєва, Tolk: «Наше завдання — перетворити співпрацю з «сонцем» на точну й керовану»

Надлишок електроенергії вдень і дефіцит увечері — така сьогодні реальність української енергосистеми, перенасиченої сонячною генерацією. Те, що починалося як «зелена» революція, перетворилося на серйозну технічну проблему, що загрожує стабільності мережі. Як збалансувати цей хаос і перетворити неконтрольоване сонце на прогнозований ресурс? Своїм баченням в інтерв’ю журналу «ЕнергоБізнес» ділиться Ірина Береснєва, генеральний директор енергопостачальної компанії «Толк Україна».
Як Ви оцінюєте стан справ із сонячною генерацією в Україні на сьогодні?
Ситуація складна й водночас показова. Те, що ми бачимо сьогодні, — не лише технічна проблема, а наслідок багаторічного ігнорування системності. На початку 2010-х сонячну генерацію в Україні почали розвивати на тлі дуже щедрих «зелених» тарифів. Це призвело до справжнього буму, але — без належної інтеграції в енергосистему, без балансувальних потужностей і систем накопичення енергії. Ми збудували сонячну генерацію, але не створили механізмів для її безпечного використання.
Сьогодні — у денні години — обмеження сонячної генерації сягає обсягу у 2 ГВт.
Традиційно в українській енергосистемі за балансування відповідали гідро- та теплові електростанції. Але і на той час вони не могли ефективно реагувати на швидкі зміни генерації з ВДЕ. А зараз, під час війни багато з них, на жаль, зруйновано.
Проте система балансування має працювати чітко, кожен кіловат мусить бути керований. А сонячна генерація, як відомо, має пікову продуктивність у денний час, що практично не збігається з піками споживання.
Зараз ми глобально спостерігаємо таку картину: сонце є — а споживання немає. Або коли є попит — сонця нема. Це виклик не лише для ОЕС України або енергосистеми Європи, а й для кожного з нас, хто відповідає за надійне електропостачання та відповідальне споживання.
Що найбільше загрожує енергосистемі з боку СЕС?
Усе починається з фізики — сонце не генерує електрику «на замовлення». Вітер, хмари, пил, пора року — все впливає. У результаті маємо «вікна надлишкової генерації» в обідній час і «дефіцитні провали» — увечері, коли люди вмикають світло, готують вечерю, запускають енергоємну техніку. Це породжує суттєві ризики для балансу в мережі.
Плюс — неконтрольована забудова. У деяких регіонах СЕС будували хаотично: без обліку пропускної здатності мереж, без обмежувачів потужності. А ще споживачі активно переходять на денне самозабезпечення — і ми спостерігаємо зміну характеру навантаження на енергосистему, яке вже не прогнозується звичними методами.
Але ж є рішення? Системи зберігання?
Саме так. І я вірю беззаперечно в нові технології, що допомагають долати хаос. У нашій компанії «Толк Україна» ми готуємо до запуску у 2025 році першу чергу установки зберігання енергії — 17 МВт потужності, ємністю 50 МВт·год. Це стане реальним кроком до посилення стабільності енергосистеми. Ми зможемо акумулювати денний надлишок сонячної енергії та постачати її ввечері, коли відбувається підвищений попит.
Це не просто інвестиція в обладнання — це інвестиція в довіру наших клієнтів та незмінну сталість. Насправді коли на вулиці війна, а вдома темно — ти думаєш не про мегавати. Ти думаєш просто інакше: чому світла немає та згасає енергія? І саме тут ми готові запропонувати рішення.
Ви — не виробник електроенергії, але активно працюєте у сфері зеленої енергетики. Чому?
Тому що ми не просто продаємо електроенергію, а будуємо та підтримуємо систему довіри. У Групі компаній Tolk ми працюємо як із домогосподарствами, так і з бізнесом: від підключення «домашніх» СЕС до проєктування інтегрованих рішень для підприємств — з акумуляцією, оптимізацією споживання, нічним тарифом, зарядною інфраструктурою для електромобілів. Люди хочуть контролювати своє споживання, а бізнес — свої витрати. Тут завжди є Tolk, щоб допомогти у цьому.
Що буде, якщо не розв'язати проблему балансування ВДЕ?
Це призведе до швидкої зупинки розвитку «зеленої» енергетики в Україні й у світі. Уже зараз, як я казала раніше, оператор системи передачі змушений обмежувати СЕС у певні години. Це поганий сигнал для інвесторів, і це — шлях нівелювання усіх здійснених зусиль. Щоб розвивати зелений сектор, ми маємо забезпечити йому стабільну інфраструктуру — технічну, регуляторну, фінансову. Інакше ми ризикуємо перетворити сонячну генерацію не на опору, а на загрозу енергетичній безпеці.
Попри все — Ви залишаєтесь оптимісткою?
Так. Я щиро вірю в українську енергетику. І в тих людей, які щодня тримають її в руках — від інженера обласного РЕМу до диспетчера «Укренерго». Ми — нація, що прагне вдосконалюватись заради щасливого життя, адаптації й блискавичних рішень. Сонце — наш сильний партнер. І наше завдання — знайти рішення, які перетворять цю співпрацю на точну, керовану й взаємовигідну.


