Оксана Гентіш: Іноді доводилося робити неможливе, але ми не припиняли роботу товариства

З перших днів війни глава держави наголосив на важливості не тільки боротьби на фронті, а й роботи в тилу: задля збереження бізнесу та наповнення бюджету. Тож численні підприємства в тилу робили все можливе, щоб працювати. А ще важливішим було забезпечити їх енергоресурсами для безперервної роботи. Сьогодні через призму погляду заступника директора ТОВ «Волиньелектрозбут» (Група Tolk) Оксани Гентіш розповідаємо, як все це відбувалось на місцях і як вдавалося в екстремальних умовах забезпечувати електроенергією Волинську область.
 

«Для нас війна почалась не тільки з ракетних обстрілів, одночасно відбулися й потужні атаки на сервери нашого товариства, – згадує ранок 24 лютого заступниця директора ТОВ «ВЕЗ» Оксана Гентіш. – Але підприємство має працювати! Тому з самого ранку списалися з керівниками структурних підрозділів, щоб вирішити, як діяти далі. Зібралися в головному офісі, провели нараду, окреслили найважливіші моменти».

Відключення сайту та, відповідно, білінгових продуктів стало значним ударом по компанії, особливо наприкінці місяця. «Зазвичай у цей час споживачі передають показники, ми виписуємо рахунки юридичним споживачам – це найгарячіша пора, коли ми разом з оператором системи розподілу визначаємо обсяг спожитої електроенергії на наступний місяць, – розповідає Оксана Любомирівна. – Тож відключені сервери спершу деморалізували. Відтак швидко командою зібралися й продумали, що зробити, аби «втримати» ситуацію, як, попри все, налагодити комунікацію зі споживачами. Ми розуміли: якщо не дамо рахунки, то компанія не отримає кошти і не зможе розрахуватися з виробниками електроенергії, отже, «завалимося» у перші ж тижні роботи наступного місяця». 

Напружена робота, дзвінки, консультації – і за кілька днів білінгові продукти вдалося відновити. Певною мірою допомогла в цьому… ситуація з ковідом, адже досвід дистанційної та дещо авральної роботи впродовж двох попередніх років уже був. Саме так вдалося розв'язувати наступну проблему – з рахунками для населення: річ у тім, що їх друкували в Києві й доставляли до Луцька поштою, відтак вони розходилися на адреси споживачів. Але на той момент весь цей ланцюг був зруйнований, тож довелося шукати підприємства на місці, які б взялися в найкоротші терміни виконати замовлення на друк 380 тисяч рахунків… Паралельно з друком рахунки відправляли електронними листами, месенджерами, до яких звикли і побутові споживачі, і юридичні клієнти. «Як могли, так шукали резерви, виходили й у вихідні, щоб зробити все, щоб таки рахунки людям доставити», – пригадує заступниця керівника ТОВ «ВЕЗ». 

А далі – нові виклики. Через близькість до кордону із білоруссю численні підприємства Волині зачинилися, люди повиїжджали, побоюючись ще одного вторгнення. Окремі працівники товариства або виїхали за кордон, або не могли вийти на роботу, бо не було на кого залишити малолітніх дітей. Виникла загроза неплатежів: готівковий ажіотаж пригадують усі… 

Тим не менш, крок за кроком, із дня на день, але робота над розв'язанням усіх цих питань мобілізовувала, іноді доводилося «вигадувати велосипед», іноді – робити неможливе, але підприємство працювало далі. Так, іноді комусь доводилося виконувати обов’язки за двох чи й за трьох – затримувалися до ночі, але виконували. Нема де прилаштувати діток? Створили ігровий куточок на підприємстві, щоб тільки зберегти кадровий кістяк, який може в одному місці в режимі брейншторму працювати та вирішувати задачі. Неплатежі на рівні 20 % від фізичних осіб? Біда, але рухаємося далі, шукаємо варіанти, бо решті громадян світло потрібно, бо без нього не прийматимуть кров у донорів, не працюватимуть лікарні, не обігріватимуться будинки… Всі резерви, які могли залучити – залучили.

«Крім того, був серйозний шмат роботи по оптовій закупівлі електроенергії в цілому, – продовжує далі Оксана Любомирівна. – Ми ж зараз працюємо в ринкових умовах, закуповуємо електроенергію для споживачів Волині та інших областей України, і нам було потрібно зробити все для того, щоб не «потрапити» на небаланси, де значно дорожча електроенергія. Треба було якось максимально «вгадати» той обсяг електроенергії, який ми маємо купити для своїх споживачів, і мати, за що це купити… А як вгадати, якщо ситуація непрогнозована? І за що купити, якщо кредитні лінії не працюють, банки самі – в шоковому стані? А на роздуми часу немає, бо взаємовідносини на ринку жорсткі: якщо порушуєш на день-два терміни платежів, то можеш потрапити у переддефолтний чи й дефолтний стан і, відповідно, підвести сотні тисяч споживачів...»

З іншого боку, в ті перші тижні мало не щодня з’являлися урядові постанови та роз’яснення, адже влада теж намагалася оперативно вирішувати нагальні проблеми країни в стані війни. Але всі попередні джерела отримання інформації виявилися порушеними, доводилося «висіти» на телефонах, з’ясовувати, питати, уточнювати… До всього, на Волинь із зони бойових дій переїхала велика кількість вимушених переселенців, що потягнуло за собою нові виклики, пригадує Оксана Гентіш: «До товариства почали масово звертатися органи місцевої влади, військові адміністрації,  компанії, різноманітні організації: там – переселенці, треба дати тариф; там просять знижку дати; там погрожують не заплатити, бо не має коштів… У кожного якась своя особлива ситуація. І треба було і розуміти це, і реагувати на це. І все потрібно було швидко робити, виважено, правильно, чітко і, що найголовніше, з користю для наших споживачів». 

Як п’ятий місяць поспіль у цих надскладних для всієї країни умовах вдається ефективно працювати, сплачувати податки, утримувати енергетичний фронт? Оксана Гентіш вважає, тільки завдяки команді однодумців: «Це найважливіше – наш колектив, це – та цінність, яка так просто не дається, – стверджує Оксана Любомирівна. – Це люди, які знають свою роботу, які віддані їй, які викладаються не на сто, а на всі двісті відсотків. Працівники, котрі зараз і свій власний час, і сімейні проблеми відкладають у бік, якщо треба виконати термінове завдання. І велика заслуга у цьому насамперед Дмитра Олександровича Іванова – директора ТОВ «Волиньелектрозбут», який своєю високою професійністю, впевненістю, чіткістю, організованістю так налаштував колектив, що, чесно кажучи, особисто мені та й, напевно, більшості, в цей складний час більше хотілося йти на роботу, ніж залишатися вдома. Це завдяки нашим споживачам, більшість яких відповідально ставляться до розрахунків за спожиту електроенергію і розуміють, наскільки важливо розрахуватися за комунальні послуги, усвідомлюють, що в першу чергу це – допомога нашій країні, збройним силам. Бо якщо буде надійний тил, якщо лікарні, підприємства, оборонні об’єкти будуть забезпечені енергією – це буде спільним внеском для перемоги. Зараз досить складні часи, але ми повинні розуміти, що все що ми можемо зробити корисного – ми повинні робити. Це буде наш вклад в нашу перемогу. І зараз, оглядаючись на той період, можу сказати одне: все і всі спрацювали ефективно. Навіть ті прогнози, які ми собі ставили – оптимістичні, песимістичні, реалістичні – все склалося для нас навіть краще, ніж ми очікували за найоптимістичнішим сценарієм».   

…Зараз життя в Волинській області певною мірою стабілізувалось, повернулися люди, відновили роботу більшість компаній. Але на ринку енергетики ситуація досить складна: загострюються фінансові проблеми, пов’язані з вчасними й повними розрахунками, з відшкодуванням постачальникам послуги з доступності електричної енергії для побутових споживачів (а це вже сотні мільйонів гривень), постає питання невчасних розрахунків споживачів комунальної сфери, бюджетників, виникають інші загрози. Фактично що не день – це нові виклики, нові проблеми, складнощі. Справлятися з ними, вирішувати, іноді нереальне робити реальним допомагає одне – спільне прагнення всієї команди Групи Tolk.

Джерело: ExPro