Олег Наумик: Найбезпечніший варіант для власників станцій ВДЕ – двосторонній договір із великим гравцем на ринку

Як змінилась, з огляду на останні події, доля «зеленої» енергетики у світі та в Україні, що чекає на виробників електроенергії з ВДЕ, які оптимальні шляхи вирішення поточної ситуації? Про це редакція журналу «ЕнергоБізнес» поговорила з Олегом Наумиком, заступником директора з розвитку Групи компаній Tolk.

Інтерес у Європі та у світі до відновлюваних джерел енергії, особливо у зв'язку з останніми подіями, значно зріс. Глобальний курс на «зелену» енергетику, хоч і зазнав тимчасових корекцій в окремих країнах, підтвердив свою актуальність. Чи залишається, на вашу думку, на порядку денному «зелена» енергетика в Україні?

На «зелену» енергетику очікує перезавантаження. Навколо зелених технологій завжди були pros and cons, але зараз цей сегмент очікує на новий виток розвитку. 

Попит на сонячні панелі вже зріс у ЄС та США. У США просять зменшити електроспоживання через аномальну спеку і шукають можливості уникнути залежності від китайських виробників і довгих ланцюжків постачань, Європа ж все більше інвестує в офшорні вітрові станції. Євросоюз зараз різко переглядає свою енергетичну політику та пом'якшує вимоги щодо декарбонізації. Єврокомісія ухвалила рішення прирівняти атомну енергію та газ до «зеленої». Але це жодним чином не змінює вектор. ВДЕ – відновлювані джерела енергії – залишаються у пріоритеті.

В Україні попит на сонячні модулі сильно впав з цілком об'єктивних причин. Змінилася структура ринку. Якщо раніше основними гравцями були учасники, що переслідують мету отримання доходу від «зеленого» тарифу, то зараз – це ті, хто виробляє електроенергію для власних потреб. Мені відомі компанії, які інвестують у свою енергетичну незалежність прямо зараз, незважаючи на курс валюти та загрози безпеці. Вони чудово розуміють – у що вкладають. Рівень цін на газ та електроенергію в країнах ЄС перевірити нескладно і, на жаль, передумов для їх зниження поки що не спостерігається.

Другий відчутний сегмент ринку, який зараз інвестує у ВДЕ – побутові споживачі. Останні бажають забезпечити себе альтернативними джерелами енергії, усвідомлюючи майбутні складнощі опалювального сезону 2022/2023, як і наступних. Я взагалі вважаю інвестиції у ВДЕ найперспективнішим напрямом до 2030 року.

Яка зараз регуляторна та фінансова ситуація в Україні щодо виробництва, постачання та споживання електроенергії з ВДЕ?

Ситуація важка як регуляторна, так і фінансова. Почну з останньої. Ринок електроенергії – це ринок попиту, тобто кінцевий споживач управляє попитом і платить за нього, а генерація підлаштовується під графік споживання. 

З 24 лютого попит різко впав на 30% переважно за рахунок непобутових споживачів, а побутові стали платити набагато гірше, особливо в регіонах, де ведуться бойові дії. Це дуже вплинуло на всіх учасників ринку, включаючи НЕК «Укренерго», у тарифі якого знаходиться компенсація витрат ДП «Гарантованого покупця» за «зеленим» тарифом. 

Згідно з наказом міністерства енергетики «Про розрахунки на ринку електричної енергії», було обмежено виплати генераціям із відновлюваних джерел енергії. Так, лише на рівні 15% «середньозваженого» зеленого тарифу за попередній рік було встановлено виплату для СЕС, 16% - для ВЕС, 35% - для ГЕС, 40% - для біогазу та 60% - для біомаси. Пізніше ці обмеження трохи збільшили, але ситуацію це не вирішує – грошей немає. Наразі «ГарПок» у середньому сплачує СЕС 18%.

Фінансову ситуацію можна значно покращити, забезпечивши нормальну регуляторну базу для учасників ринку ВДЕ. Власники станцій не знають про свою можливість вийти у відкритий ринок для продажу електроенергії. Але найбільше вони побоюються втратити «зелений» тариф. Закон 2479-IX, що набрав чинності 19 серпня, тлумачить права виробників ВДЕ, але питання ще лишились. Ось вони й сидять, чекаючи на «журавля в небі».

Як бути тим, хто за кредитні кошти встановив у себе СЕС, розраховує на заплановану окупність, але не отримує оплату в повному обсязі за «зеленим» тарифом?

Об'єкти ВДЕ через ці обставини зараз не можуть виконувати свої зобов'язання перед кредиторами. Станція, яка уклала договір за «зеленим» тарифом у 2019 році, отримує в середньому «на руки» всього 0,67 грн/кВт-год замість очікуваних 4,45 грн/кВт-год. Причому розуміння – коли буде виплачено решту – немає ніякого. При цьому з банком, у якому брався кредит, борговими зобов'язаннями «ГарПоку» не розрахуєшся…

Проте вихід є. Я б рекомендував у таких випадках генераціям призупиняти договір із «Гарантованим покупцем» та продавати електроенергію на спотовому ринку. Так, це не «зелений» тариф, але значно кращий від поточної ситуації. На РДН («ринку на добу вперед») дохід можна підвищити у 3,5-4 рази.

Щоправда, при цьому слід узгодити зі своїм кредитором нову збутову політику. У цьому випадку не буде гарантій у реалізації всієї корисної відпустки електроенергії, як і не буде розуміння цін на довгостроковий період.

Найбезпечніший варіант – двосторонній договір із великим гравцем на ринку. Він зможе забезпечити 100% реалізацію за ринковими умовами, довгі договори та зрозумілу ціну на найближчі кілька років. При цьому, за бажанням, завжди можна повернутися до «зеленого» тарифу, уклавши повторний договір із «ГарПоком».

Але ж у регуляторному середовищі ніде не прописано порядок переходу від «зеленого» тарифу до ринкових умов і назад?

Це так. Але «зелений» тариф встановлюється на майданчику на певний термін. І це право, а не зобов'язання. Тому договір із «ГарПоком» можна укласти, повторно повернувшись на умови, встановлені НКРЕКП. Суб'єкт просто готує новий пакет документів, додаючи рішення комісії про «зелений» тариф для даного майданчика. Через три тижні ви – повноцінний учасник балансуючої групи «Гарантованого покупця» та договору на купівлю із встановленим тарифом з усіма перевагами та недоліками даного контрагента.

На прикладі Групи постачальників енергоресурсів Tolk, яку частку зараз становить сонячна енергія у загальному обсязі?

Наш портфель ВДЕ постійно зростає. Я говорю зараз навіть не про стандартні рішення на ринку – аукціони «Гарантованого покупця» або викуп постачальниками універсальної послуги електроенергії згідно з «забезпеченням збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел». Йдеться про прямі двосторонні договори із СЕС та ВЕС по всій Україні.

Цієї електроенергії у нас достатньо, щоб виділити в окремий тариф зі 100% покриттям в денні години. Щомісяця ми подвоюємо кількість постачальників. Якщо у квітні ми укладали договори з невеликими станціями, то зараз це станції з десятками мегават установчої потужності, що на кінець серпня становить понад 11 % від обсягу закупівель.

На жаль, регуляторне середовище нам і тут не допомагає. Ми маємо багато бізнес-споживачів, які виробляють продукцію для експорту до країн Європейського Союзу. Продукція повинна відповідати принципам декарбонізації, її замовники мають зобов'язання щодо використання «зеленої» електроенергії не менше певного відсотка до 2023, 2025, 2030 років. Нам дуже потрібний механізм валідації вуглецево-нейтральної енергії.

Які дії потрібні для врегулювання ситуації?

Насамперед необхідно показати можливість власникам станцій виходу на вільний ринок. Як мінімум, публічно дати роз'яснення щодо опції  призупинення дії договору з «Гарантованим покупцем» та подальшої роботи з постачальниками послуг із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою та інших обмежень. Я не говорю вже про commercial PPA (договори на купівлю електроенергії з комерційною організацією) та «зелені» сертифікати. Реалізація кожної з цих дій допоможе пережити непрості часи та мінімізувати збитки.

Джерело:  "ЕнергоБізнес"