Волонтери Тоlk: Надія Станицька з перших днів війни кожну вільну хвилину присвячує волонтерській справі

Коли підтримка Збройних сил України та всіх, хто цього потребує, стає сенсом життя, це допомагає побороти шок, зібратися з силами і працювати для перемоги України. Так вважає операторка з обслуговування електронних та обчислювальних машин Нововолинського ТЦОК ТОВ «Волиньелектрозбут» Надія Станицька, яка з перших днів війни кожну вільну хвилину присвячує волонтерській справі. Придбання спецодягу, амуніції та спорядження для військових, організація та доставка гуманітарних вантажів, забезпечення потреб медичних закладів – усе це Надія робить разом із однодумцями і каже, що останніх із кожним днем стає все більше, а в разі потреби необхідні люди знаходяться навіть в інших областях. Тож продовжуємо знайомити всіх із волонтерами Тоlk, якими надзвичайно пишаємося. 

«У перші дні війни у мене, колег, друзів та знайомих був справжній шок, як і у кожної людини в Україні, – розповідає Надія. – І тоді ж виникла думка про те, що я можу і хочу робити все можливе для потреб Збройних сил України, для всіх, хто тільки чогось потребує, бо, як кажуть у народі, «зі світу по нитці – голому сорочка». І це насправді мені додало стимулу, допомагало якось зібратися, зорганізуватися і вийти з шокового стану».

Так склалося, що вже в перші дні російської агресії виникла потреба в екіпіруванні двох військових – знайомих Надії. Жінка розказує, що як тільки постало питання про одяг та взуття для них, то вона, не роздумуючи ні хвилини, зібрала наявні кошти та купила все необхідне: «Не думала довго над тим, де і як зібрати гроші, все купила, бо треба було «на вже». Так, на жаль, не вдалося знайти український «піксельний» одяг, знайшла трішки інакший, як ми кажемо – «натівський», але головне – знайшла. Також придбала для наших захисників наколінники, розгрузки, берци. Зараз, до речі, додатково купила літні курточки, дощовики – і все це теж відправила на передову під Ізюм».

Волонтерський рух, допомога ЗСУ так захопили Надію, що вона практично живе цими завданнями, цими потребами. Уже потім, після екіпірування двох захисників, неодноразово долучалася до інших справ. Якось, пригадує, так само в перші тижні війни включалася в справу допомоги одній із груп наших військових, детальну інформацію про яких розголошувати наразі не варто.  

«Моїх знайомих та місцевих хлопців відправили у Черкаси, як кажуть, завезли «на край світу», і при цьому ні води, ні їжі, ні мінімальних умов. Розпочала пошук допомоги на відстані у вирішенні цього питання та «вийшла» на волонтерську групу «Койоти» у м. Черкаси. Відтак познайомилася із депутаткою Черкаської обласної ради Оксаною Циганок, також долучилася до допомоги заслужена вчителька України Валентина Бериславська з Черкас. Разом нам вдалося втрутитися і врегулювати проблему, а вже після цього спілкуємося постійно, організовуємо спільні волонтерські акції тощо», – розповідає волонтерка.

Так само багато питань вдається вирішувати завдяки жіночому руху «Яворина» в Луцьку. Без участі Надії не обходиться й діяльність благодійного фонду «Добра справа», і це зрозуміло – потреб зараз чимало, для всіх активістів знаходиться справа. «З організацією «Громадський захист Волині» підтримали воїнів ЗСУ, відправили гуманітарну допомогу в Бучу, Пісківку Бучанського району Київщини. Дякуємо за співпрацю в цьому та іншому питаннях польським, французьким, американським меценатам”, – розповідає волонтерка.

«А потім до мене надійшло прохання допомогти у придбанні біноклів, – пригадує Надія. – Почала шукати, і познайомилася з Оленкою (прізвища не знаю, це її друга війна, вона переселенка з 2014 року з Донбасу), котра допомогла знайти біноклі в Польщі, щоправда, без тепловізорів, бо такі дуже дорого коштують. До всього, сама я не змогла б їх придбати, а потреба була одразу в трьох. Вирішили з військовими купити звичайні. Так склалося, що забрати не було кому, тож взяла вихідний за власний рахунок і поїхала сама в Польщу…»

Не відмовила Надія і коли до неї звернулися з проханням допомогти з закупівлею медикаментів – так Волинська обласна лікарня отримала спеціальні сигналізатори для хворих на цукровий діабет. «Маю доброго знайомого у США, потужну Волинську діаспору, серед яких священик Олексій Гольчук, – продовжує далі Надія. – Вони зразу відгукнулися на мій запит і вже за якийсь час зорганізували та надіслали 60 тонн гуманітарної допомоги в Україну. Один із контейнерів із зібраними речами вже приїхав, ще два в дорозі, мають бути днями».

Волонтерка каже, що одразу пригадати всі ті справи, якими займалася, важко – серед них організація та допомога в евакуації мешканців Київщини, пошук та придбання рибацьких сіток для плетіння маскування, закупівля численного екіпірування (окрім вищезгаданого), пошук тепловізорів, розвантаження та сортування гуманітарної допомоги, забезпечення пальним вантажівок, які доставляють потрібне, і багато іншого. 

Коли все це встигає попри основну роботу та родинні справи – Надії навіть важко сказати. Зізнається, що час не рахує і не помічає, коли виникає черговий запит. Так, багато справ доводиться виконувати після робочого часу, численні питання вдається врегулювати в телефонному режимі, інколи бере відпустки за власний рахунок, коли треба кудись поїхати. «Сім’я мене, буває, днями не бачить, але я впевнена, що мої рідні все розуміють і підтримують, бо зараз усі працюємо для одного – для перемоги України», – каже Надія Станицька і зізнається, що на зробленому й не думає зупинятися.

Підтримка ЗСУ, допомога вимушеним переселенцям, організація та перевезення гуманітарних вантажів чи переказ коштів на потреби військових – кожен із працівників Тоlk у ці дні тим чи іншим способом долучається до волонтерського руху. Пишаємося нашими працівниками і закликаємо всіх продовжувати справу, яка додає наснаги кожному і яка наближає всіх нас до омріяної перемоги.

Все є і буде Україна!